САМОТНІСТЬ власними очима, як приклад нагнітання проблеми у контексті соціуму. Люди на фото, завдяки інформаційності світу, мають поняття не маючи конкретного досвіду Створивши лабораторним шляхом ілюзію закритого відмежованого простору підкріплену вербальним моментом, художник подібно психологу ловить картинку, стандартної поведінки – «як бачили у кіно» - що видає людей одного інформаційного простору. Далі піддослідний починаючи нудьгувати (час зйомки не обмежений) забуває про позерство, починає діяти згідно власного розуміння безлюдного простору і усвідомлення себе як сформованої особистості у певному виді діяльності. Після надто довго перебування у білій кімнаті приходить легка параноя, депресивний стан (художник не розмовляє з моделлю, не схвалює пози і кадри). І тут наступає крик про…

Ми вирощені у соціумі, з псевдоморальними кодексами, що вимагають від нас слідувати законам, які муштрують з нас пересічних громадян, не всилах без дискомфорту позбутися псевдо принципів. Не роблячи цього, дискомфорту ми не позбуваємося. І лише створивши власний міні-соціум (друзі, група, родина) за подібністю бажань та поглядів, вдало вибравши ареал проживання ми позбуваємось соціальних страхів. Спілкуйтесь із собі подібними, реалізуйте власні потреби, не залишайтесь на самоті із суспільством!