ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ
Увага! Фотографую
Стара студійна, постановочна фотографія прибирає контекст в якому знаходиться людина. Приховує особистість персонажа та разом із недоліками затирає індивідуальність свого героя. Такого типу зйомка не передбачає емоційний контакт з людиною. Занурення у її персональне Я. Персональну історію. Найважливіше, що є у цьому процесі – зробити красиву світлину. Технічно передати образ людини, але не її сутність.
Я ж роблю навпаки: відновлюю цього ж персонажа зі світлини, оживляю завдяки оточуючому його контексту, підкреслюю його особистість, емоції, переживання, настрій. Спілкуюся із людиною, чую її історію, яка розповідається саме для мене. Персонально. Індивідуально. І неповторно. Як і відображення цього моменту на світлині.
Найкращий контекст – це УВАГА!
Attention! I photograph
The project was created as part of the art residence program
The posed studio photography from the past eliminates the context of the picture. Conceals the personality of its character and erases their individuality along with their vices. Such photoshoots are not designed to establish an emotional connection with the model. What matters to the photographer is the beautiful picture. The flawlessly performed portrait. The soulless exterior with zero incentive to dig even a little deeper.
I do things differently. The pictures I take are made alive through context, personality of the model, their emotions, feelings and mood. I have a conversation with the person, listen to their story intended for my ears only. Each of them is unique and would be evanescent - if not for the camera that captivates it and lets it live on forever.
The best context - it's attention!
Проект «Увага! Фоторгафую» реалізовано у рамках теми «Ревіталізація» у Мистецькій резиденції імені Назарія Войтовича. (с.Травневе, Тернопільська область), 2017р.
Олександра переосмислює емоції та призначення людей на селі через рефлексії між постановочним фото та документальною фотографією. Кожна людина принаймні раз у житті потрапляє в об’єктив стороннього фотографа, що має задачу зробити фото на пам'ять. У фотографа немає більшого інтересу ніж виконати якісно замовлення, він не переймається історіями чи переживаннями об’єкту. Важливо красиво сфотографувати, зафіксувати форму, а відтак робота «до фотографії» передбачає сухі стосунки – сів, руки на коліна, підборіддя підняв, трішки вліво, спинка рівненько, готово.
Документальне ж фото – це співжиття з героєм, це настрій на відкриту розмову, це цінність кожного індивідуального жесту, погляду, зморшок довкола усміхнених очей. Тобто це насамперед УВАГА до людини, що в суєті стає машиною з призначенням, що виконує ряд завдань та обов’язків, приховуючи своє Я за важливістю того призначення.
Олександра Павловська, як учасниця програми, здійснила дослідження, що з одного боку позбавило стереотипного сприйняття «людини з камерою», а з іншого боку – розкрило цінність близького спілкування для відкриття для самого себе справжніх добрих, веселих, цікавих та талановитих маленьких людей з великими серцями.
Учасниками проекту стали жителі с.Травневе. Найважливіше усе і радість на обличчях, і спрацьовані руки і щирі дружні посиденьки з піснями.
Шлях від сухого знімку до вологих очей від сміху на світлинах, то шлях ревіталізації через пильну УВАГУ до своїх співрозмовників. «Будьте уважні – то ваше призначення, призначення фотографа!»
